Сьогодні, 3 листопада, Вінницька громада прощається воїном Сергієм Дубчаком, який боронив Україну від ворога у найгарячіших точках. Він загинув у бою поблизу села Роботине 27 жовтня. Йому було лише 48 років…
Поховають воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
«Я особисто знав Сергія з дитинства, він навчався в одному класі з моєю сестрою. Був на рік молодшим, але завжди вмів товаришувати зі старшими. Був веселим, завзятим, любив поганяти у футбол… Згадуєш ці моменти з дитинства і сльози навертаються… Хай Боже забере його до себе у рай.
Зі шкільного класу Сергія раніше загинув на війні ще один хлопець, Юрій… А сьогодні багато з їх однокласників проводжають його в останній шлях. Героям слава…», — розповідає головний редактор «РЕАЛу» Степан Бессолов.
Сергій Дубчак воював у складі 65-ї окремої механізованої бригади (в/ч А7013). У гранатометному взводі був незамінним водієм: евакуйовував поранених, підвозив бійців на позиції тощо.
«Побратими спокійно довіряли йому свої життя, знали – не підведе. Разом із ними вінничанин бив рашистів на Запорізькому напрямку з весни минулого року. Пішов на війну за покликом серця, інакше не міг. Спідометр його автівки налічував сотні і сотні кілометрів фронтових доріг», — йдеться у повідомленні.
«Сергій був єдиним, хто безстрашно їхав у найпекельніші точки. Туди, куди більше ніхто не міг дістатися. Хлопці навіть говорили, якщо він поїде, то й вони разом із ним. Цінували його за надійне плече, за яким були як за камінною стіною, – розповідає дружина полеглого Героя Ольга Олексіївна. – А мене з донькою та батьків запевняв: «Поки ми там стоїмо – спіть спокійно». Казав, це все заради нас, усіх вінничан та українців…».
За самовідданість, проявлені при виконанні військового обов’язку та бойові заслуги, Сергій Дубчак був нагороджений: Хрестом Українського козацтва, почесним нагрудним знаком Начальника Генштабу «За досягнення у військовій службі», нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», численними грамотами та подяками.
Втім, у мирний час Сергій Дубчак зовсім не був войовничим. Народився 4 січня 1975 року у Вінниці. Навчався у 22-й школі, після якої здобув фах автомеханіка у Вінницькому – тоді ще політехнічному технікумі. Але більшість свого життя присвятив виготовленню меблів, був приватним підприємцем.
«Сергій захоплювався своєю роботою. Любив створювати красиві та зручні речі, які подобалися людям. Нікому не відмовляв у допомозі, завжди приходив першим у важку хвилину. А щодо сміливості, то вона була у нього в крові у, можна сказати, крайньому вимірі. Це він і довів на полі бою…», – розповіла дружина Захисника.
