У горах Індонезії вчені знайшли зниклий понад 60 років тому вид ссавців, що мають хребет їжака, морду мурахоїда і ноги крота.
Цей вид був науково зафіксований лише один раз голландським ботаніком у 1961 році, повідомляє CNN.
Мова про довгодзьобу єхидну Аттенборо, названу на честь британського натураліста Девіда Аттенборо. Саме їїЇ вперше з 1961 року зафіксувала камера в останній день чотиритижневої експедиції під керівництвом вчених Оксфордського університету.
Наприкінці складної подорожі, під час якої команда пережила землетрус і хвороби, біолог Джеймс Кемптон знайшов на останній карті пам’яті, отриманій з більш ніж 80 віддалених відеокамер, зображення маленької істоти, що прогулюється лісовими хащами.
Учені впізнали рідкісний вид ссавця, якого описують як «сором’язливого, нічного мешканця нір, якого дуже важко знайти».
«Причина, чому ці тварини не схожі на інших ссавців, полягає в тому, що вони належить до однопрохідних тварин групи яйцекладних, що відокремилися від решти ссавців близько 200 мільйонів років тому«, – каже біолог Кемптон.
Інші види єхидн зустрічаються по всій території Австралії.
Нагадаємо, у серпні дослідники, які аналізували океанічні простори біля Антарктиди, виявили нову істоту у світі морської фауни. Ця знахідка отримала назву «Антарктична полунична морська лілія» завдяки своїй неймовірній зовнішності, що включає в себе аж двадцять кінцівок.
Поширена інформація надходить від наукового журналу Invertebrate Systematics.
Формально науковий рід цього безхребетного організму описаний як Promachocrinus fragarius. Він віднесений до класу Crinoidea, який включає в себе різноманітних морських істот, таких як морські зірки, їжаки, піщані долари та морські огірки. Таким чином, новоотримана полунична морська лілія є одним із представників цього класу.
Дослідники виявили це органічне чудовисько на глибині від 65 до 1170 метрів під поверхнею океану. Своєю зовнішністю ця істота нагадує прибульця, завдяки довгим відросткам, що можуть досягати 20 см в довжину.
Значущою особливістю на тілі цього морського живого організму є наявність округлих валиків, які розташовані на тих місцях, де зазвичай розташовані цир — менші за розмірами «нитки», що виступають з основи організму.
