Коли ми на Майдані скандували “Україна це Європа!”, ми мали на увазі не тільки те, що місце України в Євросоюзі, але й те, що Україна – це частина європейської цивілізації, тої самої, яка вигадала демократію, вільні вибори, свободу слова і парламент – зрозумілі нам цінності свободи. На противагу умовній деспотичній Азії, яку уособлювали для нас Росія, Путін і Янукович.
Але коли зараз я говорю “Україна це Європа”, я думаю про інше.
Я думаю про те, що Україна зараз і є Європа та що окрім України Європи не залишилось. Не в географічному сенсі, звичайно ні, – у сенсовому, історичному.
Якщо згадувати історію Європи не тільки у XX сторіччі, а раніше, з усіма її Генріхами та Людовіками, звичаєвим правом і внутрішніми розбірками, то легко побачити, що той дух повністю збігається з духом нинішньої України. Величезний творчий запал, колосальне натхнення, готовність до бійки в будь-яку секунду, тяга до всього нового з корінням і залишками усього старого – це ми і є.
Нам, мабуть, не дуже зрозумілі всі до однієї сучасні європейські цінності, які є дивною сумішшю багатовікової історії, двох світових війн і соціал-демократичної традиції минулого століття.
Але нам точно зрозумілі цінності тої Європи, що була до цього – трохи дикої, трохи брудної, дуже хаотичної, дуже мозаїчної, постійно конфліктної, але обʼєднаної – не мапою, а духом та ідеями.
Тій Європі дістало сил і натхнення опанувати спочатку себе, а потім майже весь світ, народити в муках американську культуру, розповсюдити вогнем, мечем, а якщо не виходило – то добрим словом свої ідеї, релігії й мови. Ми ж зараз розповсюдили по всьому світу “Slava Ukraini”, розповсюдили ідею свободи та переваги меншого світла над великою темрявою. Ми надихаємо маленьких, але вільних по всьому світу боротися до кінця проти великого зла – і цей факт неможливо не помітити. І якщо ми впадемо в безодню, то вони впадуть на коліна.
Нам допомагає наша внутрішня сила, нам допомагає такий звичний нам хаос, який ми звикли називати самоорганізацією, горизонтальними звʼязками – або ж Майданом чи Січчю, залежно від історичної епохи. І це, на мою думку, і є дух Європи. Він зараз, здається, живе в нас і тільки в нас.
Буде цікаво, якщо саме ми повернемо Європі її сутність. Поки все йде саме до цього.
Про автора. Юрій Гудименко, військовослужбовець, голова ГО “Українське об’єднання “Мрія”, експерт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по роботі з поневоленими народами РФ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
