Українські F-16 можуть залишитись без належного обслуговування, якщо трампісти продовжать блокувати постачання допомоги до України. Мова прямо зараз може йти про оновлення програмного забезпечення контейнера РЕБ AN/ALQ-131, про що писали деякі західні ЗМІ, але глобально необхідно розуміти, що вся боєздатність цього винищувача дійсно залежить від США.
Зокрема існує питання де брати запасні частини, обслуговувати двигуни, системи, вузли та агрегати самого F-16. А також, де брати озброєння до нього, зокрема ракети “повітря-повітря” AIM-9 та AIM-120, разом із засобами ураження наземних цілей.
Але варто розуміти, що ніякої “магічної кнопки”, яка дозволяє з Вашингтона дистанційно вимкнути F-16 немає. А без офіційного обслуговування винищувачі можуть пролітати ще доволі значний час. Більше того, наразі невідомо, чи заблокований з боку США реекспорт озброєння до України, бо останнє означає лише те, що необхідно можливо буде замовити через дружні європейські країни.
А якщо ж все ж таки уявити, що трампісти вирішили повністю заблокувати використання F-16 Повітряними силами, то це буде означати лише поступову деградацію можливостей цих літаків. І у світі є два доволі ілюстративні приклади того, коли США вже припиняли підтримку свої бойових літаків.
Найближчий до поточних реалій приклад – Венесуела. У 2005 році США наклали ембарго проти цієї країни, яка у той час оновлювала за програмою MLU (Mid Life Upgraded) свої 24 F-16A/B, що були поставлені у 1983 по 1985 рік. І з цього часу ці літаки офіційно не мали доступу до американських запасних частин. Але F-16 у Венесуелі продовжують літати, щоправда, точно не у такій кількості, бо єдиний шлях підтримки їх льотної готовності лише канібалізм та сірі схеми завезення комплектуючих.
Ще один приклад – Іран, який з 1984 року перебуває під ембарго з боку США у постачанні озброєння. Іран замовив першу партію з 80 винищувачів F-14 ще у 1974 році, ставши єдиним іноземним оператором цих палубних літаків, але встиг отримати 79.
Кількість іранських F-14 через втрати під час війни, аварії, катастрофи, угони, старіння та канібалізм безальтернативно скорочувалась і зараз оцінюється у приблизно 10 літаків. При цьому, щоб Іран не зміг отримати запасні частини до F-14, у США наприкінці 2000-х ретельно утилізували всі запасні частини та зняті з озброєння літаки. І єдине місце де ще можна побачити F-14 у небі – це Іран. Зокрема цей літак став “зіркою” 12-го Міжнародної аерокосмічної виставки на острові Кіш у грудні 2024 року.
Тобто у будь-якому випадку, мова не йде про те, що вже “завтра” F-16 не зможуть піднятися у небо навіть за найгіршого сценарію тотального заборони США навіть щодо реекспорту. Звісно доволі оцінювати на прикладі підсанкційних країн скільки саме може прожити те чи інше американське озброєння. Але справа в тому, що, як виявилось, боєздатність усього американського озброєння по всьому світу, а разом із ним й обороноздатність країн, залежить від волі однієї людини.
Тому зараз по всьому цивілізованому світу задаються дуже схожими питаннями. А, наприклад, у Канаді, як і Німеччині, говорять, що треба скасовувати угоду на закупівлю F-35, які, як цифрове озброєння, значно сильніше залежить від оновлень програмного забезпечення, до початкового коду якого іноземні користувачі не мають доступу.