Зараз багато дискусій про план розгортання “миротворців” в Україні. Я недаремно взяв у лапки, бо в усіх без виключення аналітичних публікаціях мова йде про сили, які будуть воювати на боці України. Скрізь розглядається лише сценарій їх реагування на те, що Росія порушить перемир’я.
І жодного сценарію, як ці сили будуть реагувати, якщо перемир’я (чи мир) порушить Україна. І всі свято вірять, що на майбутніх переговорах РФ з радістю на це погодиться.
Але звідси випливає інше питання, яке всі в Європі старанно замовчують: якщо ці сили будуть воювати на боці України, то чи готова Європа вступити у відкриту війну проти РФ? Ось єдине питання, яке має сенс.
Бо якщо в Німеччині, Франції чи Великій Британії вірять, що Путін обов’язково порушить угоду про мир, і посилають війська на допомогу Україні, то це означатиме лише одне — війну проти РФ. Щоб потім не вийшло чергове занепокоєння, стрімке виведення військ, і Україна знову залишиться сама, але вже без людей і війська.
А якщо Європа не збирається воювати з РФ чи не вірить у те, що Путін порушить домовленості, то, може, тоді не варто розганяти всі ці тисячі дописів про псевдомиротворців, а витратити всі ці ресурси на повноцінне повоєнне відновлення демократії, відбудову України, її повноцінну інтеграцію до ЄС?
А то виходить так, що в НАТО нашу країну не беруть (читай — воювати за неї НАТО не буде), але при цьому триває дискусія про введення в Україну натівських військ.
Про автора. Сергій Гузь, журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
