Взагалі з цими виборами парадокс – говорити про них — річ непопулярна, але глибоко в душі багато хто їх хоче. Як мінімум тому, що підсвідомо це сприймається як повернення до нормальності. А як максимум – бо всі розуміють, що ротація влади – це взагалі на користь будь-якій країні. Тільки от інший парадокс, що окрім проблем безпеки викликом для виборів є те, що під час воєнного стану виникає ну дуже багато питань щодо їхньої прозорості.
Як будуть голосувати військові? А ті, хто за кордоном? У Дії? Інтернетом? Коли про конфіденційність та контроль за підрахунком можна взагалі забути? А як будуть відбуватися вуличні зустрічі з кандидатами? Чи спілкування буде тільки через телемарафон?
Тому ті, хто підштовхує до виборів маючи намір поміняти владу мають подумати двічі. Справжні вибори можливі лише за умови повної свободи слова (окрім суто військової цензури) і вільної конкуренції. А це можливо лише за умов тривалого і дуже стабільного перемир’я.
Про це все, до речі, і треба говорити з американцями.
Про автора. Сергій Таран, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
