Позиційна війна авіації та чому F-16 не панацея, про який взагалі не згадує Залужний

Попри наявність та значно ширшого розповсюдження стислої версії публікації Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного “Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти”, значно більшою цінністю звісно є її повний текст.

Об’єктивно він має не менше значення ніж відома програмна публікація за вересень минулого року щодо необхідності ведення дистанційної війни з РФ далекобійними засобами ураження, завдаючи ударів по надглибокому тилу ворога. Але значно об’ємніша, бо торкається значної частини сфер протистояння в умовах затяжної війни на виснаження.

Читайте також: Рашисти втратили одразу два танки на власних мінах, одну з машин бійці “Сталевого кордону” добили дроном

І лише однією з них є сфера авіації, але Валерій Залужний у своїй роботі взагалі не згадує про F-16. Попри те, що в уяві більшості отримання Україною багатофункціональних винищувачів F-16 означає значний перелам у ході війни.

F-16

Але цьому є дуже вагомі причини, які доволі прагматично пояснюється. Зокрема зазначено, що Україна почала відбивати повномасштабне російське вторгнення маючи на озброєнні 120 літаків тактичної авіації з яких лише 40 було у боєздатному стані та 18 дивізіонів середньої та ближньої дії у справному стані з 33 “на папері”.

Тобто цієї кількості засобів вистачило для того, щоб не дати РФ, яка мала тотальну перевагу в авіації у понад десять разів, реалізувати найголовніший компонент запланованого бліцкригу – завоювати абсолютну перевагу у повітрі. З боку Defense Express зазначимо, що якби цього не сталось, всю Україну б чекала доля Маріуполя з бомбардуванням ФАБ-3000 з Ту-22М3. І це про відрізані вузли спротиву, бо всі інші цілі ворог просто планував забмоблювати тактичною авіацією з висоти недосяжної для ПЗРК.

Ту-22М3
Ту-22М3

Завдяки наявним силам, професіоналізму та звитяги зенітників та льотчиків, а також посилення ППО Україні партнерами, вдалось завдати величезних втрат авіації РФ у понад 300 літаків та 300 вертольотів. У літаках це “мінус” одна повітряна армія, у вертольотах – 13 полків армійської авіації. Але попри те, що ворог планує збільшити кількість ескадрилій тактичної авіації, попри те, що навіть поточні сили РФ зберігають величезну перевагу у небі:

“ворог не може конвертувати її в повне домінування в повітрі завдяки успішній роботі наших елементів безпосереднього протиповітряного прикриття військ, які постійно нарощують кількість задіяних засобів повітряного нападу противника”

Але тепер потрібно віддзеркалити ситуацію для України. Навіть у ключі посилення Повітряних сил винищувачами F-16, бо ворог має у рази більші сили. Й навряд цією весною мова буде йти про більш ніж одну ескадрилью винищувачів, тобто 12 літаків. Лише протягом 2024 року, якщо все буде йти без затримок та технічних ускладнень, можливо мова піде про 2-3 ескадрильї F-16 (24-36 машин). Й навіть вихід на умовні 150 винищувачів – все ще не означає не лише перевагу у кількості винищувачів, а й навіть не досягнення кількісного паритету.

F-16
F-16 візьмуть на себе величезний перелік завдань, але все впирається у кількість (фото: US DoD)

Звісно це не означає те, що F-16 не потрібні. Навпаки вони більш ніж необхідні, бодай для компенсації втрат у власній авіації. Більше того, вони зможуть допомогти у питанні створення щільнішої протиповітряної оборони, можуть відігнати тактичну та армійську авіацію РФ від переднього краю, можуть значно ефективніше завдавати удари високоточним озброєнням. Але мова не йде про те, що обіцяні до передачі F-16 зможуть завоювати перевагу у небі, що відкриває можливості зламати хід позиційної війни та перетворити її на маневрову.

Бо для цієї задачі, враховуючи приклад Збройних Сил України, необхідно досягти значно більшої кількісної та технологічної переваги над РФ у небі. З боку Defense Express зазначимо, що у реаліях сьогодення це означає залучити всю авіацію країн НАТО до наймасштабнішої повітряної операції з часів не те що Бурі у пустелі з 4,7 тисячі літако-вильотів протягом 38 днів, а Другої світової.

Саме тому попри дійсне значення F-16 для посилення ЗСУ, мова не йде про те, що це дійсний “геймченджер”, як мінімум не у цій кількості та не лише F-16. І це вже пояснює чому головний акцент у роботі Залужного зроблено на зовсім інші речі.

Також нижче додаємо повний текст роботи “Сучасна позиційна війна та як у ній перемогти”:

Читайте також: MBDA Germany розкрило свої плани про нову гіперзвукову ракету, і вона буде протитанкова



Прокрутка до верху