Росіяни воюють “м’ясом”: одну позицію можуть штурмувати до 15 разів, – бійці батальйону Дудаєва

Зовсім юні, але вже далеко не безтурботні. Їхні обличчя з міркувань безпеки закриті, але по очах можна прочити багато. Свого часу вони були змушені залишити свою батьківщину, а нині – у важких боях з російськими окупанми захищають нашу. Що змусило етнічних чеченців предсвників інших народів добровільно взяти в руки зброю, аби протистояти агресору на українському Донбасі? І якою вони бачать повномасшбну війну з путінською рф?

Чеченський миротворчий бальйон імені Джохара Дудаєва – добровольчий військовий підрозділ, що бере участь у війні на сході України. Складається переважно з чеченців, що вимушені були покинути свою батьківщину проживають у країнах Західної Європи. кож у складі бальйону воюють українці, росіяни, інгуші, азербайджанці, ри предсвники інших народів.

Заступник командира і бійці розвідгрупи “Адам”, що входить до складу підрозділу, дали ексклюзивне інтерв’ю журналісту “СтопКору” Артему Реброву. Ми не розкриваємо облич справжніх імен воїнів, вони боронять нашу країну під позивними “Мага”, “Шах” “Вітчим”. Кожен позивний має власну історію: “Мага” з Чечні отримав свій ще у 2019-му, кримчанин “Шах” узяв ім’я на честь дядька, а “Вітчим” з Донецька у мирному житті переважно зустрічався з дівчами, що мають дітей від попереднього шлюбу.


Бійці добровольчого бальйону імені Дудаєва дали інтерв'ю журналісту Артему Реброву

Чим займались до повномасшбного вторгнення? Яким було ваше життя?

“Мага”: Займалися спортом, ходили в один зал. В основному, весь кістяк групи “Адам” займався в одному спортклубі. Разом тренувалися, дружили. А кож займалися доброчинністю.

Чи одразу вступили до лав бальйону?

“Вітчим”: З перших днів у Києві ходили до військкомату. Хотіли зробити свій підрозділ. Але у ТЦК нам казали: хлопці, все переповнено, залиште свої дані, ми вам передзвонимо. Тому ми самі почали рухатись. Я вступив у ТрО Київської області, в місті Вишгород.

“Шах”: Через два місяці від початку повномасшбної війни я пішов у бальйон Джохара Дудаєва. Я був добровольцем, але спершу навіть не розумів, що означає це слово. У чорних спортивних шнях, спортивній куртці, з автоматом бігав по Житомирській трасі.

Як розпочалось для кожного з вас 24 лютого?

“Шах”: Я спав, коли до мене прийшов знайомий, постукав у двері. Сказав: тобі всі телефонують, пишуть – війна почалась. Я сказав: яка війна, ви що? А потім узяв телефон і побачив купу пропущених дзвінків, повідомлень. Телефонував один товариш, казав: я їду, збирай чемодани, я тебе заберу. Але я сказав, що нікуди не поїду, і залишився вдома. І почалось.

“Мага”: Вдягнув спортивки і почав шукати автомат (сміється). Для мене теж усе почалося зранку. Хлопці, з якими ми тренувались, почали телефонувати. Наш командир закупив за 2000 гривень якісь “броніки”. І от зранку він каже: збираємось, почалось. Поїхали, зібрались усі хлопці, з якими ми тренувались, дружили. Вирішили шукати зброю і починати працювати.

“Вітчим”: Прокинувся рано вранці від того, що почалися “прильоти”. Гостомель було чутно. Прокинувся, зарився продукми і вже зранку відправився до військкомату.

Що можете сказати про чоловіків, які не воюють? Які виїхали за кордон, або не працюють і сидять вдома?

“Вітчим”: Якщо вони відсиджуються, ховаються, ніяк не допомагають армії? Ну нехай просто будуть здорові.

“Мага”: Згадую одну розмову. Коли перед бійцями виступав Хамзат Гілаєв (віцепрем’єр Чеченської Республіки у 90-х роках – ред.), він казав: мине час, і ви пошкодуєте, що не брали участь. Можу сказати ті ж самі слова. Мине час, і ви пошкодуєте, що відсиджувались.

“Шах”: й на краще, що вони відсиджувались, якщо чесно. Яка з них користь? Дуже багато випадків, коли ких людей у зоні бойових дій в екстрених ситуаціях просто замикає без розуміння, що і як треба робити. І доводиться ще з ними возитися. Тому нехай кі типи сидять краще вдома.

“Мага”: Але ж і не треба всім іти в штурмовики. У кожного своя робо. У журналіс, наприклад, своя, це важлива робо. Під час війни у Чечні у нас не було журналістів, не було власних ЗМІ, і російська пропаганда не весь світ висвляла нас терорисми. Не було тих, хто міг розповісти, як усе відбувалось насправді. Є й інші важливі професії – наприклад, медики. Навіть чоловік, який просто живе в Україні, працює і платить податки, – це теж допомога війську.

“Шах”: Штурмовик – це робо, на яку можна сходити лише один раз.

А який сенс брати не передову людей з нульовою підготовкою? Немає людей? Чому на фронт гребуть усіх підряд?

“Вітчим”: Ні, їх готують. Але їм дають, наприклад, один ріжок або три ріжки, вони їх відстріляли… Є різні історії від хлопців із ЗСУ чи інших підрозділів. Їм дають трохи патронів, вони їх відстрілюють, але не встигають навіть відчути зброї. І все, закинули на передову. А потім вони кажуть: у нас особливо досвіду немає, ми більше на вас покладаємось. кі ситуації були вже.

“Мага”: Але ж час на підготовку був, вісім років.

Які історії чи розмови за ці майже два воєнних роки запамʼялися вам найбільше?

“Мага”: Перші дні на позиції, в цегляній недобудові, коли по тобі весь час працює “ар”, потім “Гради”. І щодня виліють і б’ють ракеми по цьому селу. Ми заходили під обстрілом з міномету і виходили під обстрілом з міномету, коли була роція. Багато було ких моментів. Страшно завжди. Але найбільше адреналіну, коли потрапляєш під артобстріл.

“Вітчим”: Почуваєш себе безпомічним, коли по тобі “ар” працює. Але весело.

“Шах”: Просто напружуєшся і чекаєш божої стріли.

В які моменти ви думаєте що “все закінчено”?

“Вітчим”: Бувають кі моменти, коли вже починають по тобі повноцінно “працювати”. А ти десь у погребі, перекриття пару сантиметрів, і думаєш: якщо зараз снаряд точково влучить, то це вже все. Але сприймаєш це все вже з гумором. І перечікуєш.

Яку музику слухаєте під час артобстрілу?

“Вітчим”: Усе рандомно відбувається. Коли йде обстріл, треба якусь безглузду музику включити, щось із 90-х. Те, що не слухаєш зазвичай. Воно доповнює цю картину.

Що вам допомагає підтримувати бойовий дух і позитивний настрій?

“Вітчим”: Колектив, в якому тобі комфортно. Це вже як друга сім’я. З ними їдеш, наче на рибалку. Своєрідну ку рибалку.

Чи боялися потрапити в полон?

“Вітчим”: До нас, як добровольців, у росіян свлення гірше. Бо ми ж добровільно захищаємо Україну, тобто добровільно йдемо їх вбивати. Тому до мобілізованих з ЗСУ вони краще свляться, ніж до нас. Тому в нашому випадку краще не потрапляти в полон. Навряд чи до нас буде добре відношення.


Зліва направо: ''Вітчим'', ''Мага'', Шах''

Чому росіяни не дотримуються Женевської конвенції?

“Мага”: Вони жодної конвенції не дотримуються. Не виконують власних договорів. Недарма ж кажуть, що угода, підписана з росіянами, не вар навіть паперу, на якому вона укладена. Вони “домовляються”, щоб набратися сил, вдихнути, попрацювати над своїми помилками і знову нападати. Їхня пропаганда дуже добре працює. Навіть на окупованих територіях перше, що вони роблять, – свлять свої бігборди.

“Вітчим”: Вони відключають зв’язок із зовнішнім світом, все відрубають, потім заводять туди свої мобільні мережі. І починається промивання мізків.

Якої ктики притримуються росіяни у війни з Україною?

“Мага”: У росіян зазвичай – “ар”, авіація, щоб рознести якомога більше позицій. І вперед м’ясом. Один штурм, другий, до п’ятнадцяти разів можуть одну позицію штурмувати. Це бої на виснаження, як у часи Другої світової війни. Вони воюють хвилями, людей у них повно. Росіяни завжди жили в диктурі, вони ніколи не знали, що ке воля. Їм усе одно, в яких умовах жити. Головне, аби цар був задоволений. Згадайте надпис, який вони залишили у Бучі: “хто вам дозволив жити добре”?

Звідки взявся цей образ “путін – цар”?

“Мага”: Їхній народ цього потребує. Завжди к було – при Російській імперії, при Радянському союзі, навіть при умовно демократичній росії. Більш слабка чи лояльна людина не зможе сидіти в Кремлі. Їм потрібна “сильна рука”.

В Україні все інакше, тут завжди була частина людей, яка прагнула волі. Вони завжди воювали за волю. І коли були перша і друга війни в Чечні, УНА-УНСО брали участь. Був кий випадок. Українські бійці принесли на ношах свого пораненого до президентського палацу (в Грозному – ред.). Один з українців стояв і курив. І якраз приїхала якась російська делегація. Побачили хлопця з України, спили його: що ти тут робиш. І він відповів: ми сьогодні воюємо тут, аби завтра не воювати в себе вдома.

Нагадаємо, даючи відсіч агресору, Україна вступила у двобій з рф у ролі аутсайдера, але зуміла показати всьому світу свою міць. Якщо західні партнери нададуть всю необхідну зброю, ЗСУ здатні досягти перемоги над армією рф за пів року – але задля цього наша держава має продемонструвати прогрес не лише на полі бою, а й у боротьбі з корупцією. ку думку у розмові зі “СтопКором” висловив Стівен Мур – політтехнолог, засновник проєкту Ukraine Freedom Project.

Новина на сайті Стопкор !

Прокрутка до верху