У період війни в Афганістані радянські війська опинилися в ситуації, коли у них не було ефективної штурмової авіації (Су-25 тоді ще не було), а тому було поставлено завдання швидкого створення легкого, маневреного штурмовика, для боротьби з противником у районах без ешелонованої ППО.
Одним із рішень стала бойова модифікація Як-52Б.
На Як-52 було встановлено підвісний контейнер КПК-23-250 та блоки НУРС УБ-32.
Здавалося б, дешевий і дієвий варіант, для боротьби з тапочниками, але виявилося, що ні.
Навчально-тренувальний літак Як-52 мав слабкий для штурмовика двигун М-14П, потужністю 360 к.с. В результаті, при виконанні штурмових маневрів (пікірування) та відстрілі НУРС, літак зависав, а також втрачав курсову стійкість. Причому це стосувалося не лише відстрілу НУРС, а й стрілянини з КПК-23-250.
До 1983 року було ухвалено рішення закрити проект, до того ж, на той момент почала сходити зірка Су-25, а у “тапочників” в Афганістані ПЗРК стає штатним озброєнням і потреба в дешевому засобі боротьби з партизанами відпала.
Але це я все до чого?
З Як-52Б не вийшов штурмовик, хоча самі інженери КБ Яковлєва стверджували, що за наявності потужнішого двигуна, коней на 800, можна було б позбутися проблем при стрільбі, але… Але тут інший момент. У ситуації зі знищенням БПЛА, за допомогою поршневої чи турбогвинтової авіації, застосовується не зовсім функціонал штурмовика. Та й до того ж, у нас технологічних рішень завдяки західним партнерам дещо більше, ніж у СРСР наприкінці 1970-х.
Є над чим замислитись. Причому не лише для Одеської області. Російське розвідувальне дерьмо розліталося останнім часом по всій ближній та середній зоні від ЛБС.
Про це Інформує своїх читачів видання ЮАЗМІ, з посиланням на Телеграм-канал Александра Коваленко
